Відпусти мене зранку,
Коли звидніється обрій світанку.
Коли ще очі не відкрив,
І спогади в кімнату не впустив.
Коли ясні зорі зникнуть із неба,
Закінчить історію нам з тобой треба.
Відпусти мене по обіді,
Поки ще сонце стоїть у зеніті.
Поки до мене ти знову не звик,
Поки ще чуєш із уст моїх крик.
Більше не можу з тобою я жити,
Бо ти став дужче інших любити.
Відпусти мене блище до ночі,
Щоб не видно було коханії очі.
Щоб провітрити кімнату від моїх парфум,
Щоб через них не трапилося сумних дум.
Відпусти і дай без сумніву піти,
Або залиш мене і дужче всіх люби.
