Медово-полуничні, ясні дні...
Акація втонула в білім цвіті,
І соловей закохані пісні
Витьохкує у сонячному літі.
А я втону у вечоровій тиші,
Вдихну п`янкий квітковий аромат
І наче на хвилинку світ залишу...
Розплющу очі - повернусь назад.
Заплющу й розчинюся у розмаї,
У центрі виру зелені й краси...
Мене на цьому світі вже немає -
Я серед квітів крапелька роси.
Я ластівка у небі вечоровім,
Де сонячна жарина догоря...
Хмаринка в небі теплокольоровім,
Вечірня біля місяця зоря...
Частиночка замріяного неба,
Єдине ціле із безмежним світом...
Мені нічого більшого не треба,
Я став краплиночкою сонячного літа.
Мне очень понравился такой метод -
"заплющить очи"...и забыться...И все проблемы прочь!
Чудесное светлое стихотворение,как и всё Ваше творчество, Анатолий!
Анатолій В. відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00