1) * * *
«Ось ту ніч, а там, за стіною,
видно як удень»
Василь Голобородько
Ніч за вікном а в кімнаті моїй – день
На сонце на стелі всілися мухи
В тіні зодягнуті ангели
Вени мої під струмом
Я – людина вулкан
Це віршів виверження!
Магма поезії заповнює простір простору
Я – людина-оркестр-всього – …
Все разом – Гармонія
Я – метаметафора
і кожен із вас я –
ті хто здатен читати чи слухати
Всі ми разом – Гармонія
але не тут
а там – де ми – Серце Єдине
2) * * *
«…і я починаю бачити піаніно,
де всі клавіші білі…»
Василь Голобородько
земля – фортепіано де всі клавіші чорні
їду поїздом на одній рейці
та й ту хтось несе на металобрухт
а чи встигну доїхати до он того обрію
поки його не залито кров’ю неба розстріляного
…
може сховатись на верхню полку
поки пише хтось
слово о полку Ігоревім
3) * * *
скрипка грає без скрипаля
смичком скрипу дверей
я увійшов у цей скрип
бо відчинено на 7 замків тишу
в якій скрипка грає без
скрипаля
4) * * *
На вокзалі побачив незрячу жебрачку
Аж глянь а то – Куля Сліпа
Впізнала мене і каже:
подай ради землі рідної
життя своє безцінне
гріш якому ціна…
Дивлюся а на мене вже жде
Харон – провідник
німий проповідник
А я ще не встиг спакувати валізи
5) * * *
Сорокалітній я пишу:
40 літ йшов я пустелею
бачив лише міраж
думав що йду садом едемським
аж поки не вщипнув сам себе
і не прокинувся сорокарічним
а потім ще раз вщипнув себе
і зрозумів що не сорок мені
а отже ще довго іти псевдооазисом
6) * * *
квартира – міні тюрма
у якій я сам себе ув’язнив
це одиночка
а навіть – карцер
нікого тут більше нема
хоч коли б хтось сюди увійшов
тюрма стала б – безстінним всесвітом
хоча хто зна
чи увійде хтось чи ніхто
7) * * *
в небі пливуть гроби
чорна діра – земля
забудьмо усі «якби»
і пам’ятаймо «для»
в ночі обгортці день
пустеля в оазисі
хтось по серцях іде
ждуть неболази всі
8) * * *
повикидав усі годинники
той що на руці
і ті що на стінах
щоб забути про час
щоб не підпадати під його вплив
щоб жити вічно
зрештою
9) * * *
мальва між пелюстків заховала хату
коли ворог прийшов – трави врозтіч
тільки мальва не зрушить з місця
корінням тримає землю
одна
наче й не було більше квітів
що буде коли ворог зірве її
…
мобілізовані знаки питання
.
10) 137 днів перед п’ятницею 13-го
Замуровані в стіни істини
вимагають в душу не лізти, не
шукати брехливої правди,
й щоби кожен поет знав, де
здетонує тиша затаєна
й кожне дерево впізнає нас
на небі якомусь «-надцятому»
у п’ятницю тринадцятого.
класно. хоча не все сприймаю однозначно. але є речі дуже глибокі і талановиті. неординарність мислення, чудові ідеї... але мусить бути ще й логічне викінчення, щоби була цілісна поезія, скласти пазл із тих яскравих елементів - образків, думок. супер!
Олександр Букатюк відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую! Може й добре, що сприймаєте неоднозначно. Не завжди мусить бути "логічне викінчення", читач може бути співавтором. І як писалося так (і в такому порядку) подав, а там видно буде.
