Це дощ…
Відображення свіжості думки,
Ну, а злива – протест проти всіх перешкод.
Це проща…
Поклади-но на серденько руку,
Помолися – і змиється завдана шкода.
Це вітер…
Роздуває ту думку помалу,
Розпанахує тіло, приводить до тями.
Це літо…
А здавалось, що осінь настала:
Заховалося сонце у темнощах хмар.
Це краплі…
В них ховаються раптові сльози,
Що втікали з обличчя, як роси з трави.
Це раптом…
Несподівано вирвались грози,
Помішались у бурю, і їх не зловить.
Це холод…
Та в будинку ще тепло домашньо,
Заховатися можна, було б від чого.
Це голод…
Не фізичний природній, а справжній,
Зголодніла життям, ну, а тут ще цей дощ…
