Лина КОСТЕНКО Пусть подождут поэмы и октавы… (пер. с укр. )
Пусть подождут поэмы и октавы.
Я насмотрюсь на солнце и на травы.
Наговорюсь с хорошими людьми.
Не дни уходят, а уходим мы.
Ведь мы уходим... мы уходим... так-то...
А время — это воссозданье такта.
Тик-так, тик-так... Но суть проблемы в том,
что время — вечность, а не метроном.
А день и ночь — короткие мгновенья,
ведущие к уходу и забвенью,
ничтожные фрагменты, где мажор
сам отступает в этой странной битве.
А Время — глянь! — великий дирижёр,
листает ноты на своём пюпитре.
МОВОЮ ОРИГІНАЛУ :
Нехай підождуть невідкладні справи.
Я надивлюсь на сонце і на трави.
Наговорюся з добрими людьми.
Не час минає, а минаєм ми.
А ми минаєм... ми минаєм... так-то...
А час — це тільки відбивання такту.
Тік-так, тік-так... і в цьому вся трагічність.
Час — не хвилини, час — віки і вічність.
А день, і ніч, і звечора до рання —
це тільки віхи цього проминання.
Це тільки мить, уривочок, фрагмент.
Остання нота ще бринить в повітрі, —
дивися: Час, великий диригент,
перегортає ноти на пюпітрі.
