Дорогі читачі!
Гадаю, що для цієї книги я взяла досить актуальну і цікаву тему, яка є доцільною для кожного з нас, адже ми настільки захопились науково-технічним прогресом і своїми власними потребами, що забули, як боляче ми робимо іншим живим істотам, як потерпають через це брати наші менші, як задихаються легені нашої планети, як страждає природа, а від цього, будучи складовою природи, страждаємо і ми самі, абсолютно цього не помічаючи. Усі ми повинні згуртуватись і разом турбуватись про наше довкілля, бо якщо не ми, то хто?
За релігійною теорією виникнення людини у цьому світі, людина була створена, як єдина розумна істота, як вища істота, котра стане охоронцем довкілля і повелителем цього всього. І, якщо повелительство присутнє, то де ж охорона? Ми зовсім не бережемо те, що маємо, а коли втратимо, то будемо гірко про це шкодувати. Хіба ж не краще буде, якщо ми попередимо біду, якщо не дамо їй прийти до нашої спільної домівки? Як на мене, краще турботливіше ставитися до матінки-природи, аби в майбутньому наші спадкоємці могли побачити на власні очі справжню квіточку, справжню зелену траву, справжнє дерево, справжнього метелика, справжню тваринку і так далі не в музеї чи у снах або ж у мережі Інтернету, а насправді, у реальному житті.
Тож давайте разом боротися за краще майбутнє!
Ось воно, майбутнє високої цивілізації – повсюди розумні машини, автомобілі літають зі швидкістю світла, а люди стають ученими, науковцями і дослідниками, які вигадують щоразу щось нове, і нове. Але на долю планети Земля випала чергова біда – усе раптом вийшло з-під людського контролю: атомні електростанції раптом почали вибухати, а розумні машини більше не підкоряються людям і мають власну свідомість. Тепер їм не потрібен господар – їм потрібна кров.
Що ж людство робитиме, аби зберегти свою домівку? Тепер немає часу грати в найрозумнішого, тепер питання стоїть лише у виживанні і збереженні хоча б кількох осіб, щоб у разі смерті більшості людей, людство, як вид, змогло відродитися. Що ж люди робитимуть, аби вижити у цій технічній війні? І невже можливе кохання в таких жорстких умовах? Ця війна вже може стати останньою для людства і тут або пан, або пропав – або усе, або нічого. Отож , чи виживе людство і чи збереже свою рідну планету? Про це ви дізнаєтеся, прочитавши книгу "3030: Постапокаліпсис".
Сподіваюсь, що моя книга піднесе Ваш дух і змусить Вас берегти навколишнє середовище.
Бажаю приємного читання!
хоч не вірю ні в бога,ні в компартію(а самі винуваті нащо треба було атеїзм розповсюджувати),але раціонально зберігати ,аніж знищувати.Це як в Асканії -Нові німець організував збереження ,а не знищення тварин.При християнстві-наукового прогресу -нуль...Але якщо дивитись історію,мабуть одного разу перемагають християни ,а іншого разу науковці...
Іванна Западенська відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
А я вірю в Бога, але маю на те власну теорію. Не варто розуміти це так, наче є такий дядько Бог, який сидить десь там в хмарах і записує у книжечку всі наші гріхи і хороші вчинки. Бог - це наша совість, наше серце, наша душа. Я це розумію якось так, по-своєму)
Щодо науковців - дуже часто вони займаються геть непотрібними речами. Так і хочеться втрутитись і завадити їм накоїти дурниць!
хоч не вірю ні в бога,ні в компартію(а самі винуваті нащо треба було атеїзм розповсюджувати),але раціонально зберігати ,аніж знищувати.Це як в Асканії -Нові німець організував збереження ,а не знищення тварин.При християнстві-наукового прогресу -нуль...Але якщо дивитись історію,мабуть одного разу перемагають християни ,а іншого разу науковці...
