Усе в руках його горіло,
Керуючися правдою і розумом,
Відчутною була духовна сила,
Що не сприймала будь-які погрози.
Громився голос, хвилювався басом,
Здавалось, буревій колише небо.
Боровся з кривдою й несправедливим часом,
Приховував нестачі та потреби.
Його учинки слугували подвигом,
Який продовжувався з року в рік,
Всі суперечки скінчувались згодою,
Зелений ще – а Справжній Чоловік:
Ніколи не заскиглив, не підсилював
Забарвлення страхів темних відтінків...
Проте в одному повністю безсилів –
Схилявся під єдиним чаром Жінки…
Не відступався, але поступався.
Було помітно, де п’ята схована,
Хоч він не Ахіллес, а все ж піддався,
І думав лиш : вона, вона, вона…
Усе в руках його горіло,
Керуючися правдою – не розумом.
Де й ділася ота духовна сила?
З’являлася захоплення загроза…