певно, легше зректися бога, аніж зректися тебе.
і тиша, дедалі більше схожа на коло, яким ходять ув'язнені та заручені, бере мене ув обійми.
коли ніжність твоя випадкова, немов забутий кимось у ванній кімнаті включений кран,
значить, ця "хтось" до ниточки пограбована..
смієшся навідліг - так з усієї сили вдаряє боксер, розбиваючи кісточки пальців до крові,
і від цієї усмішки я почуваю себе практично оголеною, наскрізь прозорою,
так, що видно усі мої татуювання, шрами та пірсинги,
але найгірше у цьому не те, що тобі і де юре, й де факто усе дозволено,
а те, що я сама це дозволила..
серджусь на власне тіло, що й воно мене зраджує, але одразу же пробачаю,
бо ж ти із тих, поруч з якими треба наново вчитися говорити, ходити та - дихати,
якщо в цьому житті я так і не стану для тебе ближчою аніж..
то в наступному я воліла би бути твоєю дитиною.
...начало мудрости-страх Господень...начало неглупости ...есть уйма людей которых мы боимся упоминать в суе...не то что в глаза...ибо жизнь и смерть во властии языка
Майя Грозова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00