Ми вичерпали запаси кисню на двох,
І лиш мені від цього стало гірше,
Бо ти ж віддавав його іншим,
Коли я дихала за обох.
У нас закінчилися іскри у запальничках,
Немає чим запалити вогонь і зігрітись,
Я б так хотіла почуттями роздітись,
Аби не боліла пропалена звичка.
Мій милий, ти дихай і обнімай когось своїми руками,
Бо в світі ще є кого обнімати,
А мені виріж серце і напхай туди вати,
Залий зеленкою найсвіжіші рани.
Я не зіп'юсь, обіцяю, хіба що трохи,
Поб'ю весь посуд і ляжу спати,
Мій милий, так важко чекати,
Коли всюди чуєш знайомі кроки.