Кроками міряю відстань від тебе,
Легко, що навіть незвично й занадто,
Більше нічого, нічого не треба,
Вірити, бачити, марно чекати.
Більше не треба, так порожньо наче
Щось відібрали, але це на благо,
Більше не думаю, більше не плачу,
Вже не потрібна ця зайва увага.
Вже не потрібні слова, ані звуку,
Відстань, лиш відстань і тихо забути,
Те, що мене ти не візьмеш за руку,
Те, що ночами не зможеш заснути
Я не дізнаюсь, не бачити краще,
Світ без ілюзій, без мрій і без тебе.
Я зрозуміла - це небо не наше,
Тільки для чого ж тоді нам це небо?
