Мама іграшку купила,
Її дуже, я хотіла,
Ну звичайно крокодила,
Лиш зеленого просила.
В дитсадок з собою брала,
Разом з ним, я навіть спала,
Та був інколи худішим,
Так татусь вміло надував,
Він завжди, мене забавляв,
Коли дуже товстим ставав.
Але ось, одного разу,
Як не слухав, зовсім мене,
Я сказала покараю,
Вже куток тебе не мине.
Не хотів, він там стояти,
І звичайно, падав весь час,
Тож його, як покарати,
Враз підвісила,я на цвях.
Він примхливий, не чіплявся,
Вже всю силоньку зібрала,
От вреднюк, вкотре пручався,
Ще сильніше натискала.
Нині там, майже тримався,
Та чомусь, гучно засвистів,
Ой, напевно, так злякався,
Хутко кулькою полетів.
27.04.2016р
Прелестно! У меня, кстати, тоже был в детстве любимый надувной крокодил. Тоже погиб по моей вине. Я с ним спать придумал и во сне так налег на него, что с ним случилось тоже, что и с крокодилом из этого стихотворения.
Ніна Незламна відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Прелестно! У меня, кстати, тоже был в детстве любимый надувной крокодил. Тоже погиб по моей вине. Я с ним спать придумал и во сне так налег на него, что с ним случилось тоже, что и с крокодилом из этого стихотворения.
