Вона одна- та, що відчула щастя,
Одна- єдина, з іменем весна,
У світлі коси знов впліталось рястя,
Краса дівоча, врода неземна.
Торкався місяць тихо десь отарів,
Звабляв зірки, що падали в траву,
Щось віщував у зговорі з мольфаром,
Приваблював, зчаровував весну.
Вдягали чари молоденьку мавку,
В вінок із трав п'янких, наче мигдаль,
Де вітер тихо опустивсь на лавку,
Мов музикант усівся за рояль.
І вигравав всю музику кохання,
Для неї- тої, що калиною цвіла,
Її, єдиній він співав до рання-
Одній- єдиній, з іменем весна.