Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Попіл Фенікса: Люди - ВІРШ |
![]() |
![]() UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
![]()
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ НАУМ, 20.07.2016 - 17:02
МИ РІДНІ (На вірш К. Коврик «Чи ми знайомі з вами?»)Дії апостолів 17:26 - 28 «Від одного чоловіка Він створив усі народи, щоб вони населяли цілу поверхню землі, і встановив призначені часи та межі проживання, аби вони наполегливо шукали Бога і таки знайшли його, а він недалеко від кожного з нас. Бо завдяки йому ми живемо, рухаємося та існуємо, і навіть декотрі ваші поети говорили: «Ми — його нащадки». Живемо в час один на тій самій планеті. Проблеми в основному ті ж самі: Ми можемо часами поруч бути, Та погляди чомусь у інший бік. Ми заклопотані марними почуттями, Прискорюємо помисли і рух. Не маєм часу придивитися довкола… І в небуття зникає кращий друг. Нас полонили фантастичні мрії. Реінкарнацію хтось вигадав пусту. Ми ще себе як слід не зрозуміли, А вже байками прикрашаєм марноту! «У тих життях» усі ми були рідні. Прародичі у нас одні. І створені Творцем як рівні, Дарма, що нині клани і царі. Касьян Благоєв, 22.06.2016 - 13:09
мав би прийняти тему вірша і ваші ідеї, але... - так всього тілесного жаль! воно у моїм бутті - найголовніше. особливо у любові.і на цю тему я би тисячу трактатів написав |
|
![]()
|