- * -
Я писал о товарище Сталине,
о прошедшей недавно войне,
о задачах, Страною поставленных
молодёжи, а, значит, и мне.
И о том, что энергия юности
не должна быть потрачена зря,
чтобы одолевали мы трудности
под знамёнами лишь Октября.
Это было пока мы не встретились,
пока в омуте диких страстей,
ох, иные сюжеты наметились
из обычности в жизни людей.
Постулаты идей коммунизма
чёрт-те знает на что я сменял.
Буржуазность концепций фрейдизма
одолела, должно быть, меня.
Переполнен теперь поцелуями,
щекотливостью носа и щёк.
Им, прекрасным, пою аллилуйю я
и, конечно, чему-то ещё,
что дороже мне всей грандиозности
строек нынешней пятилетки.
Не хулите меня в одиозности,
лицемеров и внуки, и детки.
Все мы с вами – потомки Адамовы.
Потому всё веками так длится:
плод запретный вкушаем заново,
убеждаясь, что он годится
человеку для сверхудовольствия,
а не столь для продления стада.
Удовольствие же – как довольствие
по служебному аттестату.
И пока мы душою молоды,
и пока в теле есть потенция,
я хочу, чтобы стуком молота
отзывался бы сердцу сердцем я.
И пусть хмель молодого тела
опьяняет меня до дури!
Ничего не смогу я сделать,
ничего я не стану делать,
чтоб спастись от любовной бури.
Пусть в стихах моих слышится буйство
страсти душ, но с телами слитых.
Музы, бабоньки, мне бы искусство
отразить это всё в неизбитых
строчках, рифмах. Прошу: «Помогите!
Это, право, ведь в ваших силах».
Не хочу быть у славы в зените,
лучше – дольше в объятиях милых!
Красноярск. Конец 1953г.
ID:
68372
Рубрика: Поезія, Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження: 10.04.2008 23:21:56
© дата внесення змiн: 10.04.2008 23:21:56
автор: Исаак
Вкажіть причину вашої скарги
|