«Жив собі піп,
Околоту сніп.
Пішов піп по ринку,
Чи не купить яку дешевинку»
(Олександр Пушкін)
«Молітесь Богові одному,
Молітесь правді на землі,
А більше на землі нікому
Не поклонітесь. Все брехня –
Попи й царі…»
(Тарас Шевченко, «Неофіти»)
Що не піп – то і бог
і, начебто, єдиний.
І кожен з них – то ох! –
який всесильний.
К твоїм –
свої додасть гріхи –
святі попівські.
Його навар – його прихід –
прибуток свійський.
Бо в череві
прихід його
з хрестом на ньому.
І черево його – ого! –
в ціну знайому.
Хрестом крокує він у рай,
чи то із раю.
О, скільки тих христових зграй –
послів Ізраїлю!
Спитай, раб Божий, у попа:
хто він, такий «хороший».
Ось і божественна стопа,
а ось і гроші.
Спитай – який його закон,
і в Бога краде скільки?
Чи бачать ідоли з ікон,
що служить Грошу тільки?
Чи скаже правду він тобі,
хто ти, чия дитина? –
як стане твій народ на бій,
вся Україна.
Спитай –
чи любить він Людей,
їх Небо, Сонце, Квіти?
«Раб божий» – раб?
чи іудей?..
І що є правда звідти?
