Незабутня
Коли забуду вже про тебе,
думки стираючи в собі,
то часто дивлюся на небо,
де зорі сяють у журбі.
Дійде до крапки незабутність
усім історіям твоїм,
свою знаходячи відсутність,
для тебе стану я чужим.
Мій світ перевернеться,
серце миттю розіб`ється,
мрії болем похитнуться,
і коханням повернуться.
Як не живеш в моєму серці,
не причаруєш все теплом,
холодні дні осяє сонце
і потопає все під склом.
Як не впізнаєш мене зовсім,
коли зустрінемося знов,
тоді завиє криком вовчим
душа, розвіявши любов.
Мій світ ще досі блаженний
серце ніжиться пісенним,
мрії линуть тлом священним,
все ж забути - нездійсненно.
Віктор Цвіт 05.09.16
