Агресор холод штурмував окопи -
Ввійшло у звичку воювати так,
Нещадно добирався до суглобів -
Жорстокість власну гамував усмак.
Підступно холод повзав по-пластунськи,
Не даючи удосталь подрімать,
Шукав шпарини - чітко "по науці",
Радів, що не розпалюють багать.
Коцюбли руки. Холод скрізь пролазив.
Зависла тиша – справжня благодать.
Сьогодні ніч не стрелила ні разу.
І теплиться: «Не буде вже стрілять…»
ЛД
Гарний вiрш, Оксано. Дуже точно ви вiдзначили, що надiя нiколи не повинна зникати, завжди теплиться, у будь-яких, навiть дуже неприемних випадках.
Тiльки от у вас у передостанньому рядку - якось воно набагато частiше вживають слово "стрельнула", нiж "стрелила". Може вам цей рядок трохи змiнити - "Сьогоднi нiч не стрельнула нi разу".