Люблю тебе- звучало тепло і солодко
і так проходили всі дні ,
ми ночували на вокзалах мокрі
не розумівши,що одні.
І не одні в цілому світі
і не одні навпроти всіх -
ми одинокими лишались сидівши при одній стіні.
І це "люблю ", яке тримало
цю поволоку на очах
про світле нам життя віщало-
приховуючи близький крах .
"Люблю"- лиш ехо цих ілюзій
лиш те ,що доламало серце вщенд,
а потім все вернулось в своє русло
з гіркою фразою the end .
