Чи ж то білосніжно спустилась
печаль.
Чи хмара лише в небі
синім?
Гарячого літа прозорий
кришталь,
чи ж то білосніжно спустилась
печаль?
Мов усмішка сонця спадає
роса
на землю, що час
увібрала.
Квітковим розмаєм ще пахне
вона
Й красою, що волю
сховала.
І буде та воля весь всесвіт
любить.
Як вперше й немовби
востаннє...
Чи ж в тій книзі долі можливо
згубить
і зустріч і вічне
прощання?
Чи в тій книзі долі хтось пише
пером,
чи просто сторінки
гортає?
А може наповнює злом чи
добром,
Про це поки жоден не
знає.
У світлу годину народиться
жаль.
Спитає хтось: " Звідки він,
нині?"
Чи ж то білосніжно спустилась
печаль.
Чи хмара лише в небі
синім?
