Немає виходу, одна невтішність…
Кохання наше – наша то вина.
Любов перетворилась просто в ніжність
й померти вже приречена вона.
Немає виходу, лиш безнадія,
лиш безкінечність схолоднілих рук.
Та ніжність дарувала мені мрію,
щоб врятувати у часи розлук.
Ти мабуть народитись запізнилась,
чи я в чеканні вибився із сил.
Як пташки дві, ми в синє небі звились,
та серце ранив кожен помах крил.
Без виходу в коханні лиш страждаєш,
а я не можу раптом розлюбить.
Живеш лише тому, що жити маєш
і щоб любов уходом не убить.
24.11.2016
* Спроба перекладу чи за мотивами однойменного твору Андрія Дементьєва.
Андрей Дементьев
Выхода нет. Есть неизбежность...
Наша любовь - это наша вина.
Не находящая выхода нежность
На вымирание обречена.
Выхода нет. Есть безнадёжность
И бесконечность разомкнутых рук.
Мне подарил твою нежность художник,
Чтобы спасти меня в годы разлук.
Видимо, ты опоздала родиться.
Или же я в ожиданьи устал.
Мы - словно две одинокие птицы -
Встретились в небе, отбившись от стай.
Выхода нет. Ты страдаешь и любишь.
Выхода нет. Не могу не любить.
Я и живу-то ещё потому лишь,
Чтобы уходом тебя не убить.
