Я більше тебе не кохаю...
Ні трішечки! Чуєш?! Забула!
Я більше тебе не чекаю,
В буденності знов потонула.
І в ніч не вдивляюсь з бажанням,
І образ у сні не шукаю.
А те, що назвала коханням –
Пробач, але я забуваю.
Я більше тебе не благаю,
Я більше не хочу ні днини!
Вогонь у долонях згасає,
Рахує останні хвилини.
Вже осінь сліди замітає,
Зітхають багряні бульвари...
Я більше тобі не співаю,
Упали на ноти бекари
І пісня не лине. Кохаю?..
А може...! Та ні, все ж, здалося...
Пробач, я тебе забуваю:
Твій погляд, усмішку, волосся.
Гарно передані почуття!
