Про вічне...Зустрілись.. Заглянув у очі..
В них ніч..Таємниця.. Та я
Відчув,- душа ніжності хоче,-
Її,- та давно вже й моя!..
Торкнулися руки,- здригнулась,
Сполохано руки сплела..
В очах іскра щастя метнулась,-
І погляду не відвела...
Ці очі!.. Душа - у безодні..
Ці губи!. Душа ледь жива..
Цілунки.. Не ті, великодні,-
З цих - кругом іде голова!..
Притислись.. Серця б'ють у скроні,
Вологий язик нігу п'є...
Цілую ці ніжні долоні,
Жаринки ці,- щастя моє!..
Тремтить.. Я від пестощів тану!..
Здригнулася... Стогін!.. У рай!!.
Кровиночко!.. Ніжна!.. Жадана!..
Щаслива!..Кохання... Розмай!!.
А таки - так, Колего... Ще від Адамових часів!!. 
