Мережива в думці із крові,
З ними в очах мертвий смуток.
То Тінь болючої любові
Й вміст таємний самокруток.
Кричав би, як міг, щодуху,
Біжав би, як міг, щосили.
Кричу, та немає слуху,
Біжу, та мене спинили.
Лиш вночі я іноді чую,
Лиш тоді починаю свій рух.
І голосно знову Кричу я,
Мені боляче, я не оглух.
Не можу терпіти більше
Тих снів чудових наяву.
Може вночі з ними вільше,
Та вбивають, коли не сплю.
