Знаєш, я дурію без тебе,
І чомусь я дурію з тобою...
Божеволію, не знаючи, де ти,
Заблукавши між тінню й весною.
Заблукавши між вчора і завтра,
Де розтанули кроки у млі.
То сміюсь, то мовчу... Чи не варто
Повертати те, що на склі?
Та здається — минеться з роками,
Але знову твій голос звучить.
То у вітрі, то поміж рядками,
То у серці, що мовчки кричить...
Знаєш, я дурію без тебе,
І тремтить наша тінь між світами.
Цей світ не такий вже й нестепний
Коли ти з'являєшся між снами...
