Пахла м’ята перцева близько,
Ціпеніла небес висота.
У гніздечко, немов у колиску,
Дика птаха поклала дитя.
І співали йому колискову
Очерет з осокою й вода,
І відкрилося царство казкове,
Де хмариночку хвиля гойда.
Там латаття розпластане листя
І застиглий квіток білий віск
У первісній красі збереглися,
Здивувавши мене й цілий світ.
А як вечір уп’ється любистком,
Захмеліє і зоряна ніч,
Погляд мій привертатимуть блиском
Ті віночки, що з квітів і свіч.
16.11.2014.
Ганна Верес (Демиденко).
Гарний вiрш, Ганно. Дуже яскраво, гарно звучить. Дiйсно, наша природа завжди приваблюе багатьма своiми проявами.
Тiльки от у вас у 9 рядку слово "кувшинок" - якось в украiнськiй мовi так рiдко коли кажуть, набагато частiше водяну лiлiю по-iншому називають - "глечики", або "купавка", або "латаття".
Дуже яскраво, гарно звучить. Дiйсно, наша природа завжди приваблюе багатьма своiми проявами. 
