Я - снігопад.
Я - Гетсиманський сад.
Я - яблуня на урвищі століття.
Я - кочівник, одвічний конокрад
У царстві рим. Віршовані суцвіття
Мені даються важко, ніби зло
Ще не впокореному праведному духу.
Я підставляю музиці чоло,
Але даремно, бо не маю слуху.
Я - органіст.
Я - песиміст-музика,
Я - смислів доморощених поет.
Я - недоріка:
Я не маю крику,
Відтак тону у суєті суєт!
Я - яничар
Без талану і роду.
З поезії є тільки ятаган,
Але для повної духовної свободи
Мені потрібні скроня і наган.
* В ОБРАМЛЕННІ ВІРША ВИКОРИСТАНІ ФРАГМЕНТИ ВІТРАЖІВ ІЗ СОБОРУ СВЯТОГО ВІТТА, ЩО В ЧЕХІЇ.
<Я підставляю музиці чоло, 
дякую, Птахо...))) 
спасибі
, аж дах зносить 
