|
В небеса поднимается взор,
Где плывут облака белокрылые,
Где солнце сияет, чисто и ярко.
И сразу вспомнишь лица друзей,
Которые на небесах живут теперь.
Как хочется увидеть всех,
Кого забрали на небеса
На земле так тоскливо, и мрачно,
Ведь люди забыли Христа.
Как часто не ценим любовь,
Как часто не ценим мы верность друг другу.
О прошу Тебя Боже, Ты нас прости,
Обними Ты нас нежно рукою Своею,
Я об одном Всевышнего прошу,
Храни людей, которых я люблю.
В небеса піднімається погляд
В небеса піднімається погляд,
Де хмари білокрилі пливуть,
Де сонце сяє, чисто і яскраво.
І відразу згадаєш друзів своїх,
Які живуть на небесах тепер.
Як хочеться побачити всіх,
Кого забрали на небеса
На землі так сумно, і тяжко,
Адже люди забули Христа.
Як часто не цінуємо любов,
Як часто не цінуємо ми вірність.
Прошу Тебе Боже, Ти нас прости,
Обійми Ти нас ніжно рукою Своєю,
Я про одне Всевишнього прошу,
Бережи людей, яких я дуже люблю.
28.02.2017р. м. Сєвєродонецьк.
ID:
759468
Рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата надходження: 09.11.2017 01:06:07
© дата внесення змiн: 09.11.2017 01:07:09
автор: Прокопенко Марина
Вкажіть причину вашої скарги
|
