Сиджу під віконцем,
Та й думку гадаю:
-Чому я красива,
А щастя не маю?
Чому я розумна,
Є хата та діти,
Чекаю, чекаю,
А принц все не їде?
Такі жонихи тут:
Сусід мій- сантехнік,
Та ще комбайнер,
Агроном та електрик.
Куди ж їм до мене?
Розумна, красива!
Та й принців у світі
Силенная сила!
Та де ж вони тільки?
Давно вже чекаю.
В кіно принци є,
А для мене- немає...
Не те щоб я мала
Поганую вдачу,
Бо маю я хату,
Корову та дачу.
Минають роки.
Вже онук підростає.
Сиджу під віконцем,
А принца немає.
Кажу я онуку:
-Спитай в інтернеті,
Чи є ще ті принци
На нашій планеті?
Питає онучок,
Зробивши роботу:
-Чи маєш ти бабця
Півцарства та цноту?
Яка тут мораль?
Та моралі немає,
Бо кожен в житті
Сам свій шлях обирає.
І якщо не маєш
Ти царської крові,
То в Бога проси
Теплоти та любові...
*
