Гуси повертаються із скрути:
Дай мені Тобою хоч дихнути!!
В тьмі озерця дихають в підзір’я!
Серце моє сходить у спокуті…
Раб Твій, другом я назвавсь надміру!
Шлях цей викаже всю мою віру,
Ще я вхожу серцем в біль туману –
Чисте серце повиймає біль в офіру…
Вмер за світ – а чи я вмер для світу?
Серце одкриває просту данність:
Що самі блукання й оправдання? –
Жде Марія птиць, щоб одігріти!..
Птиць в ночі охолодає слід.
Я не досить ревний в ночі бід:
Нині з болю до сутінок знятий. –
Як це маю серцем всім казати??
09.04.2004
