Я хотів би прийти у старий монастир,
Щоб повідати правду, про все що було,
Де старенький чернець, погортавши Псалтир
Запитає, -«Що, старче, тебе в храм привело?»
А слова мов кілок, десь у горлі стоять
Лиш сльоза з підборіддя стече на підлогу,
І при світлі свічок, що так тьмяно горять
Я скажу, - «Я прийшов помолитися Богу.
Та молитись мене ніхто не навчив,
Хоч пройшов за життя я і воду і сушу,
І за те що любив, і за те що грішив,
Я приніс на вівтар покалічену душу».
І промовив чернець, -«Значить ще не кінець,
Якщо люди йдуть в церкву зі своїми гріхами,
То ж неси ти цю істину до інших сердець
Бо на те на Землі і будуються храми».