Скрипка, кажуть – частина самого Митця.
Вона знає про все: про любов і печалі…
Неймовірний дарунок для нас від Творця.
Обіймав її талію сам Страдіварі.
Рід Гварнері любив її більше, ніж жінку
І душа розривалась в руках Паганіні,
Відкривала вона ніжним звуком сторінку
І незмінно була на висотах богині.
Так смичок краяв серце з малої октави,
Цілував він щоразу чотири струни,
Жив любов’ю завжди по дорозі до слави.
Знов приходила скрипка до мене у сни.
Чарівний світ музики - магічне відчуття. У нас, в Кременчуці,є жіночий ансамбль скрипалів. Коли слухаєш їх виступ, відчуваєш щось неймовірне, наче душа підноситься до небес. Спасибі, Людо, за музику в поезії!
Гарно, ,у мене теж є вірш про скрипку,але більше в ньому про кохання, потрібно пошукати у старих записах,але Ви гарно знаєте її творчість історичну .БРАВО!