За вуаллю ніжних слів
Ховають правду, некохаючи.
Тихо плачуть в світі снів,
А наяву сміються граючись.
За вуаллю радості душі
Печаль ховають і співають.
Танцюють під холоднії дощі
І змерзлі, серце закривають.
За вуаллю криги і байдужості
Таїться страх, згорають мрії,
Життя невдале та вологі вії –
Щастя ключ ховають під вуаль.
Шкода, шкода, усіх так жаль,
Та мода на вуалі вкорінилась.
Ховають правду, недовіру, страх?
– Біль, що в ранах народилась.
