Лежав Петро у лікарні
Ранньою весною,
Бо "капався" від другого
В цім році запою.
І приснився сон, що в нього
Є страшна хвороба
І якщо не лікуватись -
Не проживе й добу.
Він "зірвався" і побачив,
Що сам у палаті,
Бо всі хворі процедури
Розійшлись приймати.
А на їхніх тумбочках
Таблетки лежали,
Які їхні лікарі
Їм поназначали.
-Треба всі таблєтки сперти,-
Став він міркувати,
-І котрась одна мене
Мусить врятувати!
Він таблетки скоро згріб
У долоню свою
І усі відразу з'їв,
Запивши водою.
Та не вмер він, стлумивши
Препарати тії,
Завдячуючи нашій "чесній"
Фармакології.
Думаю вам, друзі, тут
Збагнути не важко,
Що ті ліки всі були
Звичайна "підмашка".
Петру вийшло то на добре,
Та більшість страждає,
Бо фальшивка не рятує,
А хіба вбиває.
Найдорожчими в Європі
Ліки в нас зробили,
Та вони так "помагають",
Як мерцю кадило.
У гонитві за грошами
Мов ті звірі стали,
На людські життя й здоров'я
"Тупо наплювали".
4.8.2018.
