З трактату "Що дає Христова Церква поету?"
4. Створення нових смислів в Христовій Церкві
Як навчений Богом, вважаю, що оригінальність мислен-ня і його спонтанність, знання життя і світоглядів, світо-почувань різних народів і культур світу потрібні поету, як були потрібні св. Василію Великому і св. Григорію Бого-слову – як підготовчі речі – для повнішого і точнішого виконання місії в служінні Христу. Лише в Церкві мо-жуть з’явитися навички богослівського розуміння речей. Є багато таїн, яких навчає лише благодать Духа Святого. Є такі речі , які робить тільки Бог.
Впродовж історії Церкви нові смисли Ісус Христос ство-рював через одного або кількох чернеців.
Власть Максима в Умі
Максимові святому — і всім християнам,
які, бувши в Церкві, йшли і ще йтимуть
найважливішим шляхом
багатостраждального Йова —
присвячується…
(нехай непрацюючий тут — не їсть…)
Біда пливла — всезагальність!
Все змелось. Не було ще й вокзалів.
Ви чули, що Імператор сказали??
Всі знаєте? —
що й низина патріархів сказала?..
І — Максим!.. розібравсь
доскональніш.
Рухались земні тіні.
Бог — був. Рухались — на базальтах!
— Максиме, визнаний Другим!
після мене, Іраклія! бога в плоті!
найрозумнішим…
Максиме, секретарю! благоволив тобі —
заглянуть
в небесні і божественноумнії
ніші!..
Спокійніше…
Я,
в августійшому
літі…
Що Православ’я? Ми — світила і зорі, —
і скільки на тебе голітів…
Один вперся?! — І — як! —
ти один не приймеш Монофелітство??
Ха, ха!! Смішно. Що ж далі?
Єдина єсть власть: в Бозі ум…
Максим розумів доскональніше!!
(З повагою до керівників нинішніх —
на рівень дохідливіший
перекладаю:)
— Пішли ви всі, патріархи, — дуже
середньо-земні, —
пішли ви всі президенти! — В НАХИЛ!!
І Максим-сповідник — переплив
річку перед палацом —
і постригся в монахи…
І, чую, купа патріархів засовалась:
Божественний Ум! Смаленим запахло!..
(тьху! політичним муленням спахло…)
Спокійно, породи…
Спокійно, базальти…
Спокійно, міжконфесійні байбарки,
треба правдоказати…
Спокійно, століть прийдешніх піднебесні собаки…
Максим! — Богом має захист:
неглупі до Нього і притяглись…
Живобожі слова де взялись!
Один! став перемагать патріархів…
та і світських!..і всіх, іже архи…
Та й що світу монархи?!
З Церкви — у Православ’я перебігали! —
оп(?) — засмиканії ієрархи…
якісь вічнії піри... оп? — оп?
у Нечувану тут Науку!
Ха! — схопили за руку папу Мартина! — перебігав —
Божий чоловік! — єретики темні:
одрізали руку!!
Папі! — одрізано руку…
Спокійно, міжцерковні півбайки…
Спокійно, будучнії собаки…
Спокійно, міжнародні атаки…
Папі —святому Павлу Другому —що?
дано в Москву запрошення —? —
нащо Папі правду нести було…
ще й правду казати!..
Спокійно, базальти…
Спокійно, ігрові поля… гравці Поля…
диявол не любить нас, він в вас…
і наскрізну правду сказати…
Дайте ж мені, стражденному, донести
Христову Науку! — Ви, фюрери!!..
Божі ми люди — всім, значить, руку…
Схопили Максима! — божа людина —
одрізано руку…
Щоб не пописував!..
сице — живоруку не пропагував...
бо язиком ще проповідував…
Скільки їх катували!!—Православ’я
перемагало!
Скільки їх — не втомлюю? —
викликали!! Все всередині поодбивали…
Православ’я перемагало!!
Не могли найти зрілу муку!..
Писали, бо мали ліві руки!
Треба б — і ці руки?..
Що ж! як тяга до слова —
і до Христа така!
Схопили Максима —Божа людина —
й нема язика!
Схопили Мартина — Божа дитина —
і — німий у віках… Папа — без язика…
І — Папи
не стало…
А Православ’я — тільки тому
перемагало!!!
тільки тому перемагало
пітьму й перемагало…
Німий!.. без’язикість в Максима…
Світ — полова… і Поле — полова!
Невіруюче в Христа Живого начальництво й правдиві левіти! —
вічно лякаються живого пророка слова…
Фюреро-царів !
Однопарт-першосекретаризму!!
не любові й слова з Любові...
Німі! нема вини… я не проповідував —
завжди Христа — Живим пропагував:
тільки апостольські слова…
Пророчі слова!
Бо — Христове начало:
тому Православ’я (тоді) перемагало…
Умучили Максима!.. Кінець...
то і всяк за Христа постражда!
максимально Максим прикурити дав…
Що ж далі?
А Бог те — зна:
з усім в Богові розбиратися доскональніш…
3.02.2007, пам’ять св. Максима-сповідника
Особливість православної духовності, як стверджує тео-лог Ольга Седакова, для мирян така: богослів’я тут більше всього відомо в формі поезії ( і в формі пластич-них образів: « богослів’я в барвах»), не в формі трактатів чи підручників. Після П.Флоренського пройшло майже сто років, а він Леонардо да Вінчі в самоусвідомленнях Церкви Христа. Седакова розвиває синтез мистецтв – поезію Христової Церкви.
І ніхто не зможе заперечити перевіреним Богом людям, коли вони вслід за глибоким зосередженням ума в мо-литві свідчитимуть про все – з відкритих їм Богом глибин: викликані Богом і дані Духом Святим образи в поезії – більш літургійнотворча поезія одягає наскрізними богослівськими смислами, так що звучить навіть не якийсь ряд, а континіум правічних церковних смислів і значень. І Христос-Слово в центрі будівництва, ікономії Його.
Висока чи літургійна поезія неминуче приносить світло в силу постійного зосередження ума поета на Богові-Світлові!
І така ж справа з іконописцями, що перебувають в світлі, з райськими чи білярайськими композиторами, співака-ми і співачками, навіть з духовними живописцями, яких за найсильніший вплив зображень на народ диявол ста-рається найбільш унеможливити.
Хіба можна сказати, що культура, богослів’я з хреста, врешті самоусвідомлення тіла Христового залишаться такими, якими були до поета? Ви з радістю підтвердите промисел: що слово повинно було дозріти не лише в мені, а й навкруги: у внутрішньому і зовнішньому.
Бо ніщо в Бозі не зупиняється: в світлі настає споглядан-ня все більше, а діяння менше; і в музиці Божій в повноті звучання ні на Небесах, ні на землі нема дрібниць – все слухає Бога. Так Богом створено: з’ява нових смислів буде, та лиш через тих поетів, які неухильно уподібнюються Богу, йдуть в Волі Божій.
Справа не зовсім в подвигах! Подається значиме й смислове – лиш за послух!!..
ID:
805818
Рубрика: Поезія, Поема
дата надходження: 07.09.2018 13:05:58
© дата внесення змiн: 07.09.2018 13:05:58
автор: Шевчук Ігор Степанович
Вкажіть причину вашої скарги
|
