Начебто серцем я з тобою
Та в повсякденні те не знать
Я завжди сам. Лише з собою
А ти, звичайно, не одна
Ти завжди з кимось, з твоїх близьких.
Заради них твоє життя.
А я, - це так… осінній листик
Ким вітер крутить без пуття,
Аж поки у останнім вальсі
Не ляже тихо на траву.
Немовби наркоман у трансі,
У не реалії живу.
Здається, часом, все наснилось
Рожевим, вимріяним сном,
Чи ти в моїм житті спинилась
Весняним ранком за вікном?
Чи ти була в ту мить насправді,
Чи моїх мрій тугий клубок
Раптом в пустелі без оази,
Створив міраж моїх думок
Думок про тебе, про всі ночі
В яких обійми твоїх рук,
Палкі цілунки, сяйні очі
І голосу чарівний звук…
Невже, як вправний міфотворець,
Я все придумав?! Але ж ні!
Ти є насправді! Та, - о! – горе!
Ти – як зоря у вишині
Наче примара із туману
Все кличеш за собою йти
Пройшов доріг життя чимало
Та не добрався до мети.
Одне бажання в серці маю
З тобою нерозлучно жить
Та час життя дарма збігає
Не настає щаслива мить.
І чи настане? Нема віри
Що доля зміниться в цей час
Так і мине туманом сірим
Відрізок сподівань для нас
26.06.2018
Жити та надіятись на свою зорю - це вже щастя... Хай здійсняться всі Ваші мрії, Петре! 
