Попередня частина: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830730
Сопілки звук летить над берегами,
а хто мелодію чудову грав?
Це пастушок із козами й вівцями
малу отару на березі гнав.
Зайшов у тінь - було спекотно,
та прохолода біля потічка,
дзюрчало джерельце студене,
прийшли жінки, бо тут вода.
“Зайграй же нам, пастуше милий,
щоб відпочили в середині дня,
багато клопотів ще залишилось,
велика вдома є рідня.”
“Пора ж дітей уже до школи,
читати й писать навчить,
закінчилась робота на городі
і Афродіта гуси прижене за мить.
Погнала череду до очеретів,
до озера із вербами і берегів,
побіг Бровко із нею поруч,
там іще декілька домів.”
Води набрали, відпочили,
а вітер із сопілкою зітхав
і море лагідне приносить хвилі,
серпанок повітрулі з хмари виглядав.
Оце вона пливла над лісом
і бачила лісок, ставок і луг,
і Афродіту, що зганяла гуси,
а ще із іграми подруг.
Продовження: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831595
18.03.2019.-31.03.2019.
Світлина автора.
Картина Г.І.Семірадського:
“Біля джерела”
