Присипало цвітом волосся і скроні
Чи то черешневим так густо мело,
Чи яблуні ледве торкнулася доля?
Та вже снігопаду отого було ...
Засипало квітнем, добавило травнем
Чи то молодильні весняні жнива?
Мете на усі велелюдні октави...
І зелен-траву той килим покрива
Куди летите ви, літа мої, весни?
Спиніться на мить, заночуйте на ніч.
В'яжіться тісніше, мої перевесла,
Хай цвіт порошиться з каштанових свіч
Каштанчик- під ноги ... Дозрів аж до блиску.
Це осінь твоя, золота-золота.
Гойдає бабуся рідненьку колиску,
І знову весна у душі молода
Хай цвітом мете, жовтим золотом
віє,
Літа хай ідуть, бо така вже їх суть.
Нехай у бабусі збуваються мрії,
І крила у неї, як в юність, ростуть
Хай весни - за веснами, зими- за зимами,
Хай в русе волосся крадеться туман,
Щоб зранку дивитись очима щасливими
На щастя свого, ще невижатий лан
Н. КАРПЛЮК-ЗАЛЄСОВА
14.10.19.
