|
Триптих Слуга якогось-то народу
1. Слуга якогось-то народу
Слуга якогось-то народу,
слуга євреїв-крадунів*
вже показав народу морду
за сто його зелених днів.
А ми повірили без міри,
неначе той єврей – Ісус
із тої тих євреїв віри,
коли зчинився землетрус.
Але ж єврей за фахом – клоун,
загрався… ще й під лоха косить,
він не зерно несе – полову…
то, може, вже молиться досить.
Він був і є – рубаха-парень
із руським лаптем у руках,
а про народ – із вуст ні пари,
в Івана грає, дурака.
Насправді ж, той єврей – не клоун:
Звичайний шулер і слуга рубля,
юдеями по їх закону
він створений з чужого клону
з гнилими генами Кремля…
Чи зможе він життя покласти
за Україну, за її народ?
Чи зможе він хоча б не красти
на свій працюючи город?
Чи зможуть дурні сорос-чати,
що їх навчає іудей
побудувати,
чи хоча б почати
країну будувати
для людей?
*євреїв-крадунів – перелік їх прізвищ –
у списку найбагатших крадунів України.
Грудень, 2019 рік
2. З усіх щілин
З усіх щілин
кацапія поперла,
смердюча,
як чахоточна сопля.
Здалося їй,
що Україна вмерла,
і вже у пазурах
московського кремля.
Мене смішить
кацапів гавкотіння
і псів-манкуртів
гавкіт з-під воріт.
Посохне все –
й зелене ряботіння,
й чужого племені
гидотний «руській світ».
Грудень, 2019 рік
3. Два Вовочки
Два Вовочки загрались в полонених.
Один – московський кегебіст Путло,
а другий – у Путла за Помело
з торбиною думок зелених.
На Помелі Путло умів заграти:
кого схопив – кидав за грати,
на них вимінював убивць,
що посилав «хохлів» вбивати,
свою показуючи міць.
А Помелу «квартал» ще сниться…
його «квартал»… якійсь-то п’ятий…
чи, може, шостий, чи десятий…
про обмін же – «яка різниця»*
чи вбитий то, чи то убивця,
аби жував електорат!
Згадав кому був сват і брат,
як над країною сміявся
і у Путла у ніг валявся,
бо росіян вважав братами
«покірній нації «хохлів»…
«яка різниця»* – був би хлів
й безроге бидло чи з рогами –
оті зелені вибиранці,
що слузі служать вдень і вранці,
щоб українець кожен знав –
що два народи є братами
як ті сіамські, що задами
зрослись…
Та є ще супер новизна:
козирна карта пала Вові –
тепер народу він слуга…
Чи не зламає він рога,
чи знайде він на всіх любові,
коли шукатиме він броду
до українського народу?..
Чи кату волю не продасть
за нафти кусень чи то газу
за мир в тюрмі московських пазур,
де українцем бути – зась?!
А, може, знов почне валятись –
наш президент страхополох –
у ніг Путла, і знову клястись,
що він не лох?!..
А між країнами – іде дурна війна,
дурна від крові – не вина,
і ворог побратимів убиває
і кров’ю нашу землю поливає,
і сотні років так… під москалем…
Коли ж ми поквитаємось з Кремлем,
зруйнуємо залізну ту окову?
Чого нас тягне під кацапів знову –
отих рабів із бомбою в руках?
Невже замовкнемо безмовними в віках
і на колінах помремо рабами?
Коли ж проб’ємося у тьмі лобами
один до одного, щоб волю й силу мати,
щоб всіх братів обняла мати,
всіх українців: і отця і сина –
велика – вільна – Україна?!..
Хай будемо і босі й голі –
ми воїни своєї долі
на Богом даній нам землі!
Кацапи згинуть у імлі,
а ми – великі і малі –
здолаємо свій шлях
до правди й волі!
*«яка різниця» – «какая разница»,
з новорічної промови Вовочки.
Січень 2020 рік
Книгу «Зелені ягоди калини. Книга друга» можна придбати на Книжковому ринку «Петрівка», ряд 34-й, місце 3.
Тел. (066) 042-08-30 Гунько Юлія,
Або (067) 935-05-49
На малюнку – лідер сарани
ID:
861318
Рубрика: Поезія, Сатира
дата надходження: 14.01.2020 19:13:01
© дата внесення змiн: 04.02.2020 14:31:42
автор: володимир мацуцький
Вкажіть причину вашої скарги
|