Я щасливий! Я - видихнув!..
Все що муляло - викинув!
І тепер знов робитиму,
свій упевнений крок!
Що шкребло в горлі кісткою,
Розлетілося іскрами,
Від душі і від серця,
аж до самих зірок!
Весь посічений кулями,
Від учора, в минулому,
Зшитий нитками наново
і закритий бинтом!
Кожен день проживаючи,
І щодня, воскресаючи,
Йду тернистою стежкою,
з мені данним хрестом!
А що буде попереду,
У віторок, чи в середу,
Я напевно не знатиму,
хоч у сні, хоч в яву,
Так у Всесвіті цілому,
Буду чорним на білому,
Або білим на чорному,
доки вірю й живу!
