Молитва ця повинна
лунати звідусіль:
- Спасибі Богу й Сину
за хліб святий і сіль.
- Бодай голод не знати!,–
дідусь хрестив весь стіл,
й ми слухали, малята,
про вимирання сіл.
Пройшли роки відтоді
та душу рвуть рядки,
Як рили на городі
з-під снігу буряки,
Зі шкірок картоплиння
спасав людей кандьор,
Як не було й зернини…
а смерть співала хор.
З’являлись людоїди
в страшні часи колись –
Страждання їх і біди
в свідомість не влились.
Ціна, щоб далі жити –
безтямність божевіль –
Вмирали їхні діти,
і нищив розум біль…
…Хай спочивають жертви
страшних тих лихоліть,
Сьогодні за всіх мертвих
Ви свічку запаліть.
Молитва допоможе
їм чути нас звідсіль:
- Спасибі тобі, Боже,
за хліб святий і сіль…
Добре то, що ми не байдужі до того лиха, що відбувалось у ті роки. У мене бабця осталася сиротою у 33 вмер її батько сестричка і брат. Її мама вмерла у 36 після важкої хвороби. Мій батьку спух від голоду у 47 році, відтоді постійно хворів на легені. Прожив всього 54 роки. Я вважаю, що ми, як ніхто маємо висвітлювати, цю тому, щоб ніколи не повторилось те жахіття, Щиро вдячний вам за Вашу небайдужість.
Голодомору жертви
Мабуть молились Богу:
Аби без мук померти -
Просили допомогу.
І дякували Сину
Голодними ротами -
Що поділив хлібину
Тільки між катами...
Гарна молитва Маринко! Хай читають люди,знають,що люди пережили. Та моляться,щоби обходили біди стороною.
А,що до в снігу буряки й картоплю пишите.Нагадали й мені,як ми в 57- 60р роках після приморозку вибирали залишену бараболю,раніше не можна було,ганяли об*їждчики.
Пам*ятаємо загиблих від голоду.