Щодня я відстані долаю,
Крізь ліс, крізь поле - за село,
Де силу в крила наливає
Мені природи джерело.
Спасибі, Боже, за цю пору,
За кожну хвильку, кожну мить,
Що маю в серці непокору
Й від суєти можу злетіть.
Вперед на зустріч із красою,
Де сонце сяє, сніг скрипить,
Де заяць стежкою лісною
Ніким неляканий біжить.
Де сріблом все навколо вкрите,
Де діаманти скрізь блищать
І сяйвом простори залиті –
Й весь всесвіт хочеться обнять!
В такі хвилини забуваю
Про всі проблеми на землі.
І я з природою співаю!
Й весь світ всміхається мені!
