Так обережно падав перший сніг,
Сніжинки, мов маленькі балерини.
Здавалось, навіть чула їхній сміх.
Вітри, як ті невтомні пілігрими,
Завили контрабаси в унісон,
Сніжинки притиснулись до землиці,
Вдягли її у хутряний хітон,
Такий як в білосніжної левиці.
Лежали, міцно-міцно обнялись
І слухали низькі й високі ноти,
Коли у небі зорі зайнялись –
Вітри враз подобрішали на дотик.
Залишили собі напівтони,
Співали тихо «Місячну сонату»,
Вже бачили сніжинки треті сни,
Морозну квітку, жаль, без аромату
Намалював художник на вікні.
