В цих красивих очах так багато тепла.
В цих бездонних зіницях і любов, й каяття .
У сльозах її ніжна вірність текла
Та, що не вмістилася у почуття.
Їй нестерпно важко бути самій.
Завше високо, та зараз низько.
Хай її огортає смуток мій,
А біди ідуть, як розбите військо.
Хай студить кров і зупиняє життя,
Хай буде гірко від жалю і болю –
Не дозволяй ламати буття,
Тепер, ти сама з собою
