Жаль, наші села вимирають
Зникають десь між бур"янами,
Ті чорноземи заростають,
Що тішили всіх врожаями.
Вмирають села так як люди
Стоять скрізь пустками хати,
Вітри обійстям сумно блудять
Нема до кого в гості йти.
Сади квітують здичавілі
І білим цвітом сльози ллють,
Вже не гуляють тут весілля
Кому одружуватись тут?
Понуро дивляться десь вікна
Від смутку потускніло скло,
Ніби шепоче хтось молитву
Заупокійну над селом.
Лишились сироти-лелеки
Тихі заквітчені двори,
Те щастя в пам"яті далеке
Ще стережуть лиш явори.
Галина Грицина.
