Нестандартне пошиття тканин духовних,
Не по моді зовсім скроєний фасон,
Легкі сукні древніх жриць, давно безмовних,
До яких колись торкався Ехнатон -
Розвиваються на ній під звуки арфи,
А повз неї дифілюють королі,
Президенти і магнати, слуги, графи,
В часовій, за мить ховаючись, імлі...
Надивившись на костюми ці сучасні,
Заховала у шухляду сукні жриць,
Ці тонкі душі матерії, прекрасні,
З візерунками одвічних таємниць...
Одягнула кардиган, штани, кросівки,
Залишила вдома арфу у кутку,
І побігла по землі під спів платівки,
Зупинившись біля річки на містку...
В світ поглянула, торкнулася зап'ястя,
Де блищали, наче роси на кущі -
Три браслети: з доброти, любові, щастя,
Три браслети, три прикраси для душі...
***