Довкіл нуртує, з нами і без нас… Така краса, що просто божеволієш! Це все весна, це все п'янка весна! І знов цвіте, як і торік, магнолія. Спиню ходу, дам спокій суєті, Здмухну з плеча всі думи розтривожені. Не за моїми мірками і ті. Ну що вони супроти дива Божого? Крізь поляроїд гляну догори – У сяйві – лик Всевишнього Воскреслого. Ти не змовкай, мій світе, говори, А я всміхнуся небу разом з веснами. © Надія Бойко 07.05.2021
ID: 913104 ТИП: ПоезіяСТИЛЬОВІ ЖАНРИ: ЛіричнийВИД ТВОРУ: ВіршТЕМАТИКА: Філософська лірика дата надходження: 07.05.2021 17:20:47 © дата внесення змiн: 07.05.2021 17:20:47 автор: Надія Бойко
Проект ініційовано у 2002 р. київським поетом Євгеном Юхницею Правила щодо cookie