Тут вітер з верболозом у лугах
Про щось шепоче чарівній калині,
В покосах берег квітами пропах
І в небо лине пісня лебедина.
Співають про кохання знов і знов
І учать лебедят своїх літати,
Бо є в любові суть земних основ:
Нам душі вона здатна окриляти.
Тому завжди вертаємось сюди,
Кохання перше тут ми пострічали,
Де в травах знову квітнуть береги,
Де лебідь і лебідка линуть в парі,
Ідемо кожну весну ми удвох
Любов твоя й моя палає знову,
І дякуєм за все, що дав нам Бог,
Що є в нас берег нашої любові.
Галина Грицина.