Цинічний кнур, опісля відпочинку
На яхті вздовж хорватських берегів,
Ізнову взявся за мерзенні вчинки,
Латентний друг державних ворогів.
За звичкою став спереду колони
І руцями розмахувать почав
Перед лицем маленької Ілони* –
Щоб натовп його пику помічав.
А дівчинка ішла собі тихенько
З притиснутим портретом до грудей,
І думає: «Чи в когось є зеленка
У натовпі урочистих людей?
Аби залити ідіотську пику,
Щоб він, мерзотник, їй не затуляв
На тій світлині татового лику,
Котрий життя за свій народ віддав».
Але цинічний клоун не вгаває
Й кінцівками махає напоказ
І тулубом своїм аж налягає
На те дівча нахабно раз у раз.
В той час під офісом у президента
Його раби влаштовують "протест",
Аби із того псевдо-інцидента
Створити вигідний скандал-підтекст.
Зібрали там обманутих АТО-вців,
Котрих щур грабив на війні,
Та створюють психоз у тій масовці –
Заради реалізму метушні.
Але
спитати хочу я у вас, шановні!
Навіщо вам увесь оцей концерт?
Ці Петині інтриги невгамовні –
І фейковий рошенівський десерт!
Він вас використовує, як ляльку,
В своїй гнилій за владу боротьбі.
Нема у нього й крапельки моральки
І совість його спалена в ганьбі.
Єдине, чого прагне він – це гроші!
Без влади ж бо втрачає їх щодня.
А ви для нього всі – нікчемні воші,
Робочий інвентар, раби, злидня!
Кого із вас до себе взяв на яхту,
В котрій розкішно він відпочивав
Ціною в чверть мільйона того фрахту?
Та звідти він на вас усіх плював!
Оговтайтесь від лестощів дурману,
Якими щур так щедро мастить вас,
Бо зрештою розвіється омана
І тяжкого похмілля прийде час.
І зраджені ви будете, як завжди,
Бо ці вампіри знов усе вкрадуть,
Вони чужі для нас, звичайні зайди –
І весь народ у рабство продадуть.