О,Боже,як жити стало важко!
Серденько-немов раб у неволі,
Рветься до тебе,моя пташко!
Як та свіча гасне життя поволі.
Боже,якщо сил не взмозі дати
Мені пройти пекельний шлях,
То можеш його назад забрати
Життя,яке колись ти дарував!
Знаю,що давно я не звертався,
Забув та й жив своїм життям:
То плакав я,то розважався...
Так рідко чув моє Ти каяття.
Вмирає все в мені,та є надія,
Що зараз чуєш мої думки!
Нехай візьме мене стихія,
А дощ змиє мої сліди.
Зітри всі спогади про мене,
Неначе,Боже,мене і не було!
Життя моє таке нікчемне
Зламай його немов стебло!
Воно згниє та піде в землю,
Таке кохання - не життя!
Не хочу співчуття та жалю!
Почуй мене!!!! Благаю я!!!