Я тебе чекаю, навіть коли ніч стає днем,
зітхаючи за втраченими надіями.
Я не вірю, що ти прийдеш, я знаю,
я знаю, що ти не прийдеш.
Я знаю, як болить твоя віддаленість,
я знаю, що ночі все холодніші.
Я знаю про тебе все.
Я знаю, як швидко твій день стає ніччю:
я знаю, що ти мрієш про кохання зі мною і не скажеш,
я знаю, це ідіотські надії,
бо я знаю, що ти не прийдеш.
Я чекаю тебе, коли ми дивимося на нічне небо:
ти там, я тут, сумуючи за тим днем,
який відмічений поцілунком прощання,
можливо, з рештою нашого життя.
Про це сумно говорити.
Коли день стає для мене ніччю,
і такий яскравий місяць затьмарює сонце.
Я сумую, я знаю те,
про що так і не почув ніколи у своїм житті,
я знаю сам, що я занадто самотній,
що там мене немає.
Ти добре розумієш мої вибачення,
я не хотів нічим тебе образити.
Ніколи я не мріяв ні про твоє кохання,
ні про взаємні почуття.
Моє повітря закінчується як вода в пустелі.
Моє життя закінчується тому що не з тобою.
Моя надія щоб з тобою жити,
а я не там.
Чому не там я? ти запитай,
чому не сів я у автобус, який мене до тебе привезе?
Тому що світ, який зі мною тут, не відпускає бути там.
Тому що кожна ніч мене терзає спогадом про тебе.
Чому не просто тебе забути?
Чому не просто жити так?
Чому не просто?
Mario Benedetti TE ESPERO
Te espero cuando la noche se haga día,
suspiros de esperanzas ya perdidas.
No creo que vengas, lo sé,
sé que no vendrás.
Sé que la distancia te hiere,
sé que las noches son más frías,
Sé que ya no estás.
Creo saber todo de ti.
Sé que el día de pronto se te hace noche:
sé que sueñas con mi amor, pero no lo dices,
sé que soy un idiota al esperarte,
Pues sé que no vendrás.
Te espero cuando miremos al cielo de noche:
tu allá, yo aquí, añorando aquellos días
en los que un beso marcó la despedida,
Quizás por el resto de nuestras vidas.
Es triste hablar así.
Cuando el día se me hace de noche,
Y la Luna oculta ese sol tan radiante.
Me siento sólo, lo sé,
nunca supe de nada tanto en mi vida,
solo sé que me encuentro muy sólo,
y que no estoy allí.
Mis disculpas por sentir así,
nunca mi intención ha sido ofenderte.
Nunca soñé con quererte,
ni con sentirme así.
Mi aire se acaba como agua en el desierto.
Mi vida se acorta pues no te llevo dentro.
Mi esperanza de vivir eres tu,
y no estoy allí.
¿Por qué no estoy allí?, te preguntarás,
¿Por qué no he tomado ese bus que me llevaría a ti?
Porque el mundo que llevo aquí no me permite estar allí.
Porque todas las noches me torturo pensando en ti.
¿Por qué no solo me olvido de ti?
¿Por qué no vivo solo así?
¿Por qué no solo...
ID:
947067
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 07.05.2022 00:16:09
© дата внесення змiн: 27.03.2024 00:15:43
автор: Зоя Бідило
Вкажіть причину вашої скарги
|
